Степан Бандера, 105 лет, Львов - полная информация о профиле человека

Имя

Степан

Фамилия

Бандера

Пол

Мужчина

День рождения

1

Месяц рождения

январь

Год рождения

1920

Дата рождения

1.1.1920

Полных лет

105

Кто по гороскопу

Козерог

Страна

Не указана

Родной город

Угринів

Город проживания

Львов

Электронная почта (email)

Скрыто

Номер телефона

Не известен

Владение языками

Скрыто или не заполнено

Twitter

Не указан

LiveJournal

Не указан

Skype

Не указан

VK ссылка

id132849562

Личный сайт

Не указан

Галочка верификации

Отсутствует

Дата регистрации профиля ВКонтакте

Прошло после регистрации

Онлайн ли сейчас

Нет

Когда был онлайн

15 октября 2012 в 18:21:22

С какого устройства заходил

С компьютера

ID профиля

132849562

Никнейм (псевдоним)

Короткий адрес страницы (домен, никнейм) не задан

Можно ли отправить личное сообщение?

Такая возможность есть

Разрешены ли записи на стене?

Запрещены

Статус профиля VK

Открытый

Доступ к аудиозаписям

Открыт

Сколько подписчиков

6

Сколько друзей

40

Подарки

Нет данных

Заметки

Нет данных

Фотоальбомы

0

Фотографии

3

Видеозаписи

7

Аудиозаписи

8

Группы

23

Паблики

3

Школа

Информация не указана или скрыта настройками приватности

ВУЗ

Информация не указана или скрыта настройками приватности

Работа

Информация не указана или скрыта настройками приватности

Деятельность

В 1932—1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в середині 1933 р. був призначений крайовим провідником ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після установчого конгресу). У 1933 р. брав участь в конференціях в Берліні і в Гданську. Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос — шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації, працівника ГПУ Олексія Майлова як протест проти Голодомору в Україні та вбивство міністра внутрішніх справ Пєрацького, за якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова[1] і Пєрацького[2]

Интересы

Ніяких москалів на УКРАЇНІ

Любимая музыка

"Повіяв вітер степовий", "Лента за лентою", "Наші партизани"

Любимые фильмы

Не указано или скрыто

Любимые книги

Не указано или скрыто

Любимые игры

Убий Москаля

Любимые TV-шоу

Скрыто или не указано

Любимые цитаты

Не указано или скрыто

О себе

Я народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії, разом з двома іншими західноукраїнськими країнами: Буковиною і Закарпаттям. Мій батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому (до парафії належало ще сусіднє село Бережниця Шляхетська). Батько походив із Стрия. Він був сином міщан-рільників Михайла Бандери і Розалії, дівоче прізвище якої було - Білецька. Моя мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого - Володимира Ґлодзінського і Катерини з дому Кушлик. Я був другою дитиною моїх батьків. Старшою від мене була сестра Марта. Молодші: Олександер, сестра Володимира, брат Василь, сестра Оксана, брат Богдан і наймолодша сестра Мирослава, що померла немовлям. Дитячі роки я прожив в Угринові Старому, в домі моїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Вдома була велика бібліотека, часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, кревні і їхні знайомі, наприклад, мої вуйки: Павло Ґлодзінський - один з основників “Маслосоюзу” і “Сільського Господаря” (українські господарські установи), Ярослав Весоловський - посол до Віденського парляменту, скульптор М. Гаврилко й інші. Під час першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і наш дім був частинно знищений гарматними стрільнами. Тоді ж, літом 1917 р., ми спостерігали прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велику ріжницю між українськими та московськими військовими частинами. У жовтні-листопаді 1918 р., як несповна десятирічний хлопець, я пережив хвилюючі події відродження і будови української держави. Мій батько належав до організаторів державного перевороту в Калуському повіті (з лікарем д-ром Курівцем) і я був свідком формування ним з селян довколишніх сіл військових відділів, озброєних захованою в 1917 р. зброєю. Від листопада 1918 р. наше родинне життя стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійности. Батько був послом до парляменту Західньо-Української Народньої Республіки - Української Національної Ради в Станиславові і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Особливий вплив на кристалізацію моєї національно-політичної свідомости мали величні святкування і загальне одушевлення злуки ЗУНР з Українською Народньою Республікою в одну державу, в січні 1919 р. У травні 1919 р. Польща вжила у війні проти української держави армію ген. Галлера, яка була зформована й озброєна державами Антанти з призначенням до боротьби з большевицькою Москвою. Під її перевагою фронт почав пересуватися на схід. Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла наша родина, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де ми зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича, який був там парохом. У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви т. зв. Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року моя мати, разом із дітьми, повернулася до родинного села - Угринова Старого. Мій батько перебув усю історію УГА на “Великій Україні” (тобто на Наддніпрянщині) в роках 1919-1920, боротьбу з большевиками й біломосковськи

Главным в жизни считает

Скрыто или не заполнено

Главным в людях считает

Скрыто или не заполнено

Политические предпочтения

Умеренные

Источники вдохновения

Скрыто или не заполнено

Мировоззрение

Християнин

Как относится к алкоголю

Скрыто или не заполнено

Как относится к курению

Скрыто или не заполнено